Scenario:Я прийшла працювати в університет 6 років тому. Так хтось скаже що це мало, а для мене це 4 частина мого життя, тому напевне все ж багато
Create my version of this story
Я прийшла працювати в університет 6 років тому. Так хтось скаже що це мало, а для мене це 4 частина мого життя, тому напевне все ж багато
Yana Kovalenko
first_person_protagonist, female. She is a university teacher who has been working for six years. She is introspective, determined, and slightly sarcastic. Yana reflects on her life milestones, realizing that her six years at the university represent a significant quarter of her life. She navigates relationships with colleagues and students, including a complicated dynamic with her boss, Serhii. Despite feeling underappreciated, she finds solace in her work and the connections she makes.
Andrii Kovalenko
side_character, male. He is Yana's brother who works as an engineer in Ukraine. He is practical, loyal, and protective. Andrii often provides financial support to their family when needed and offers advice to Yana on matters outside of work. His relationship with Yana is closeknit despite their differing career paths; he represents stability and reliability within their family dynamics.
Oksana Petrova
side_character, female. She is a colleague of Yana's at the university who has recently returned from maternity leave. She is friendly, supportive, and empathetic. Oksana offers words of encouragement to Yana during difficult times and shares her own experiences as a working mother. Her presence provides a sense of camaraderie in the workplace and serves as a reminder that others face similar challenges in balancing personal and professional life.
6 років я працюю в університеті.
Хтось скаже — це мало, а для мене це 4 частина мого життя, тому напевне все ж багато.
Мій бос Серхій часто забуває про мої досягнення, але іноді згадує.
Він каже що я не покинула роботу навіть коли була хвора, тому я віддана своїй роботі.
Таке вшанування за працюваний час — 6 років.
Моя коллега Оксана повернулася з декрету та сказала що я повинна бути задоволена своєю роботою.
Она сказала що я вже щось досягли в своїй кар'єрі.
Моя мама також каже що я повинна бути задоволена своєю роботою, бо я вже щось досягла.
Такі слова надихають мене робитиさらに добру роботу.
Я не знаю скільки ще років буде моя кар'єра, але я знаю що я буду працювати далі для своєї сім'ї та себе.
Якщо хтось скаже що 6 років — це мало, то я просто посміюся та продовжувать свою роботу.
Так як я знаю що тільки через 10 років моя робота буде вшанована.
А через 20 — tôi буде успішною жінкою.
Після довгого дня викладання я залишаюся в офісі та переглядаю студентські папери.
Десковий лампа освітлює мій стіл у теплому світлі.
Я думаю про недавній телефонний дзвінок моєї брата Андрія, у якому він сказав про медичні рахунки за нашу маму.
Я витягу свою планшет та починаю планувати додаткові години консультації для студентів для додаткового заробітку.
Моя рука трохи тремтить, але я тримаю її стабільною, згадуючи слова Оксани про маленькі досягнення.
На моєму смартфоні з'являється сповіщення — ще одна заявка на репетицію.
Я приймаю її, знаючи, що кожен крок наближає мене до моєї мети.
Після 3 годин консультацій з студентами я знімаюся на стул та починаю переглядати фото гірських пейзажів на своєму смартфоні.
Карпатські гори з їхніми туманними вершинами закликають до себе, так відмінно від цих університетських стін.
Оксана проходить повз мене та бачить що я не працюю.
— Ти не брала відпустку вже кілька місяців, — каже вона, показуючи мені на смартфоні дешеві гестхауси біля Яремче.
Такий відпочинок може бути корисним для мене.
Я перевіряю свій календар — наступний тиждень виглядає можливим, якщо я стисну свої робочі години в офісі.
