Scenario:Якось вранці Славік поїхав на роботу, трішки розбитий емоційно. Те, що він побачив потім, вразило його до глибини душі: на його робочому місці сиділи Євген та Коля. Останній був у джинсах і білій майці із зображенням пузатої сальної баби на грудях і написом «Вишневий джайнкар». Славік злякався, але цікавість взяла гору. Євген ж був у костюмі й краватці з п’ятьма зірками — білими у блакитну цятку. Коля нічого не сказав. Проходячи коридором, неуважно озирнувся і кивком показав щоб Слава сповільнив ходу. Коли той зайшов у кабінет, вони дружньо привітались і без паузи продовжили розмову. Нарешті Коля запропонував Славіку сісти, а сам розташувався навпроти. Деякий час обидва мовчали, кожен думав про своє. Зрештою Славік не витримав: — Гей, Євгене! Ти як так можеш? Я тобі що кажу? Ти це… Вали звідси. А? Ти що, з глузду з’їхав? А? Я такого ніколи не робив. У журналі написано. Не можеш? Тоді я тобі фокус покажу… На! — він кинув прямо на стіл два пухкі гаманці. Один був темно-зеленого кольору, інший — сліпучо білий. Деякий час обоє мовчки дивилися, як ті зникають у внутрішній кишені костюма та в нагрудній кишені піджака — вже там, звідки й з’явилися. Тим часом на долоні у Євгена блищали два маленькі різнокольорові диски. Швидко перезирнувшись, обидва втупилися у випнуту ліву кишеню куртки. Євген вийняв третій диск і покрутив його в пальцях. Потім передав його Славі. Той спіймав його, подивився на нього, знову підніс до очей — цього разу він уважно розглянув диски. Зрештою він відклав їх і запитав: — Ти що це, з глузду з’їхав? Постійно думаєш, що я тебе дурю? А? Відповідай! Що це за диск такий? Ти думаєш, мені твоїх на дачі не продали? Я тобі точно кажу — он той, голубий! Що ти на нього витріщаєшся? А? Бачу ж, що видно! Розумієш? Після цих слів Коля не витримав і зізнався, що хоче любити Славіка – і всерйоз так само, як сьогодні Катю і… І вони не підуть гуляти на першому побаченні. Слава чомусь втупився в порожню консервну банку на столі і деякий час беззвучно ворушив губами. Потім раптом схопився і почав метушитися кімнатою, щось клацаючи біля стіни. В якийсь момент зупинився, розвернувся до Колі, схопився за голову й впав на підлогу. Невдовзі вони почали цілуватися — спочатку тихо, а потім все швидше й сміливіше. Коля вже лежав на підлозі в тому ж положенні, в якому впав Свят, — обійнявши його рукою за шию. Наступної секунди він щось тихо пробурмотів — чи то прохання, чи то ствердження, і заплющив очі. Слава вже трохи опанував себе і на його обличчі з'явився здивований і дещо переляканий вираз. — Свят, продовжуй, — ледь чутно прошепотів він, — прошу тебе, продовжуй. Вони почали роздягатися. Рухи були недоладні, але щирі. Славік нахилився вперед і, наче бажаючи глибше відчути присутність іншого, схопив Колю за член і міцно стиснув. Аж раптом Микола пригадав, що забув... захист. Слава поглянув на нього здивовано, але не зупинився і став стягувати з нього штани. Поки він возився із застібкою, Коля не втримався — стався курйоз. Тканина видала незрозумілий хлюпаючий звук, і Коля, глянувши на це все, раптом зловив себе на думці, що нічого схожого на захист у нього взагалі то ніколи раніше й не було, і, своєю чергою, вилаявся. Ситуація вийшла… нетипова. Проте увагу привернуло щось інше. Славік, збуджений, відтягнув штани — просто так, поглянути що в нього там. Коля ж прошепотів кілька слів. Славік довго кліпав, не розуміючи. Коля здивовано усміхнувся і покрутив пальцем біля скроні, але потім Свят уловив суть — і посмішка з’явилася на його обличчі. Далі вони діяли без слів — просто тіла і інтуїція. Все було зроблено — Свят не обдурив і почувався людиною-ягуаром, що летить у польоті над скелястим схилом. У кімнаті замерехтіли кольорові відблиски, і в Колі знову занило в серці, а у Слави з'явилася якась дивна готовність до бою. У наступну мить Коля зрозумів — щось сталося. Щось дивне і тривожне. Здогадка прийшла до нього несподівано, як і решта подій вечора. Страх накотив з новою силою, і… це було приємно. Наступної секунди Славік був уже у самому процесі. І виходило, скажімо прямо, не так уже й погано, особливо як для першого разу. Давайте не забувати, що їх не вчили цьому на жодному курсі. Лише коли Коля почав рухатись швидше, Славік піддав ще сильніше. І тоді думки остаточно розчинились. Це була любовна хвиля — свіжа, щира, як з дня народження Євгена. Коля нарешті відчув, що таке кохання, і несміливо попросив пришвидшити темп. Слава відповів дією. Це було водночас принизливо й магічно — кожен поштовх вимагав повної віддачі. Але далі все йшло за інерцією — усе швидше й глибше. Євген дивився на них із відкритим ротом. «Чого він регоче?» — подумав Славік, і його й без того бліде обличчя зблідло ще більше. Євген уважно стежив за кожним рухом своїх товаришів. Чим більше вони втомлювались, тим спокійніше й холодніше він виглядав. І тоді Славік зрозумів, що зробив щось не те. Він зупинився, дістав свій член і почав задовольняти себе сам. Його охопило збудження, яке він так ретельно приховував від усіх, але яке було видно в їхніх рухах, у жестах, у кожному подиху. Це до такої міри очевидно, що до нього, на жаль, не доходило. Славік раптом відчув весь жах свого становища. Він відчував, як погляд Євгена свердлив його, а Коля, майже заплющивши очі, вдавав, що нічого не помічає. Кілька миттєвостей, і Славік кінчив. Його… результат… потік по обличчях друзів, і вони ніби злилися з цим. Та Коля раптом, мовби на секунду втративши зв’язок із реальністю, зробив щось настільки абсурдне, що всі троє миттєво завмерли. Випустивши з рук самокрутку, Коля повалився на землю, піднявши грудки пилу, і почав шалено вити, не розплющуючи очей. Євген підняв голову, подивився на дерево, потім на них обох, ніби шукаючи в них підтримки та пояснень. Але Коля вже був мертвий…